Прощальний дзвiн
атомного підводного човна
"Курськ" присвячую.
Над сивим Баренцовим морем
повисли хмари грозяні.
Сумні, холодні хвилі горе
несуть на обрії земні.
Поглинув славу вічний холод,
російську славу, не якусь...
А десь гукає рідний голос:
"Коли ж ти вернешся, татусь?"
Не вернеться... Жахливу повість
тримає темна глибочінь...
Розгублено слов’янська совість
схилила голову й мовчить.
. . . . . . . . . . . . . . . . .
В далеку Північ, хлопці милі,
серця вам шлють прощальний дзвін...
Вінки гойдаються на хвилі.
Зірок лунає передзвін...
24.08.2000р.
Свидетельство о публикации №109012904748