Він взяв мою душу - тендітну і голу
Стиснув в долоні і кинув додолу
Вона довго стогнала, ридала від болю
Потім сили знайшла - здійнялася на волю.
Кажуть з часом минеться, час гоїть всі рани
Це не правда, не правда - він ширить руїни
Ламає омріяні сонячні замки
Вбиває надію й любові останки
Лишає беззахисне скривджене серце
Йому на поталу, як здобич, як дич.
І сил вже немає здійнятись до бою
Пройде час - я повстану, почну все війною
Проти всіх, проти нього, проти себе самої
Та чи варто - лиш слово зосталось зі зброї
І як можна з коханням зійтися на прю?
І чому з кожним днем все сильніше люблю?
Хоч він втратив до крихти всю гідність людську.
Хай живе як захоче, одне лиш прошу
Щоь навіки про мене забув, щоб забув!
Щоб зник з моїх снів і щоб в лету він канув.
Але час, лиходій, не дає все забути
І чому все не так, хто це може збагнути...
чому все не так...
© Copyright: Морской Прибой, 2009
Свидетельство о публикации №109012802918
Свидетельство о публикации №109012802918
Рецензии
Вот все-все, до капельки понятно. :-) Прям полиглотом себя чувствую. Спасибо, Прибой!
Дочь Ньерда 30.01.2009 15:33 • Заявить о нарушении
Дочь Ньерда 30.01.2009 15:33 • Заявить о нарушении
Вот все-все, до капельки понятно. :-) Прям полиглотом себя чувствую. Спасибо, Прибой!
Согласен полностью *_*
Черный Вдовец 01.03.2009 21:39 Заявить о нарушении
Согласен полностью *_*
Черный Вдовец 01.03.2009 21:39 Заявить о нарушении
