***

Спогади упали в небо,
Безмежне, колодязне.
Почуття… що їм треба?
В серці колотяться.
Заколот веселок,
Крижинок сріблястих.
Світла і тіні.
Бентежне щастя.
18.12.2008

Зберегла надію
у своєму серці,
Розтопила сонцем
всю мою печаль.
Музика розлуки
з клавіш ще зітреться.
І заграє осінь
невимовну даль.
Ти в мені розквітла
Наче сто веселок,
Сто яскравих райдуг
В небі веснянім.
Ти - промінчик світла,
Сонячна царівна!
Та чому лиш вчора
Я тебе зустрів…

Київський цикл


Я все-таки щасливий! В мене є:
Твоїх очей дзвінка серпнева злива,
Й мовчання листопадове твоє,
І серце стоголосе, гомінливе…

Хоч я тепер щасливий-не збагну:
Чому із тисяч милих і вродливих
Моє кохання вибрала одну
Тебе. Як промінь сонця легкокрилу?

Щасливий! Глянь сонячно в очі мені.
Заграй на струні
Мого серця
Кохання ромашкове скерцо…

-------  ---------------- ------------
Вулицями Києва
Ніч блукає сива.
Засипає снігом
Безпорадність площ.
Сплять бульвари пафосні,
І провулки затишні.
Їх розбудить галасом
Ранок. Як завжди.
Вулицями ж серця,
вкритих білим попелом,
Не проллється злива,
Як її не жди…
------- -------------- --------------
Верлібри зустрічей ліричні
Нам нагадали голуби.
Самотні голуби на вулиці Різничній.
Такі ж самотні, як з тобою ми…
--------- --------------- -------------
Шипшинні сни шиплячих островів
Гострили пера не розлук, а муки.
Шипшинні чари музики її
сильніш мелодії розлуки.
Шипшинні сни твої не розгадав,
Принади юності рукою не торкнувся,
Та я з тобою синім небом став.
Шипшинним сном тепер в тобі озвуся…
-------- ----------------------- -------------

Колючки мої прокололи вже небо,
І кульки хмаринок, і сонячний диск.
Я хочу спитать: «Дзвінок мій, для чого тобі він треба?
Який з нього зиск?
Чи просто так?»
----------- ------------------ ---------------


Цикл «Сучасниці»

                1
1. З довгої вежі самотнього часу,
Що небо лоскоче, мов тисячі голок,
Впало чиєсь неприкаяне щастя.
І розкололось…
2. Чуєш мій голос?Як скрипки осінні,
В серце проллється тобі стоголосо.
Срібними струнами, вічними тінями.
3. Знай!Буде осінь. Незвична, незвана.
Тишу розбудить старого дивану скрип…
Скрип… Скрипки чиєїсь соло.
Чуєш забутий голос?
4. Тисячі гострих голок
вітру і часу
Серце уже не ранять.
З довгої вежі упало щастя.
А народилось… Кохання…
7.01.2009 

               


                2.
              Як початок кленового листя - дитинна.
              Непрочитана, навіть невидана книга.
              Наших зустрічей час не біжить, а плине,
              Розбиваючи щирістю кригу.

              Хочу стати початком дитини,
              Що народиться в лоні твоєму, як Сонце.
              Бачу докір
              в очах,
              і питання
              в пелюстинках вуст тріпоче…
              Тож доки
              Я дивлюся в віконце
              Серце твого - твої лагідні очі…

               

                3.
                Вся в мені, у мене вся.
                В кишені. Тій, що ближче до грудей,
                Де серце б’ється.
                Ти чомусь лякаєшся людей.
                І мене.
                Випригуєш з кишені.
                Кошенятко, котику!Стривай!
                Ось нарешті вже і наш трамвай.
                Жовтий, не причесаний, страшений.
                Повезе нас у дитинства край…
                7.01.2009         

               
               


                4.
Вона народилася жінкою в 13.5 років.
В її 14 ми стали коханцями. Дуже скоро класика їй набридла. Ми розлучились.
В 17 вона народила сина від другого коханця.
Зустрінемося ми випадково. В Римі.
Коли їй буде – майже двадцять три.


Ми зустрілись в Римі в час обідній.
Українська дівчина? Сеньора.
Вічне місто каже: «О, бон жорно»
З посмішкою чоловіка з Півдня.

У кав’ярні пахне чорним шоколадом.
І твоїм зізнанням - щирим та нескладним.
Шоколад з морозивом у липневу зливу…
Ти така нестерпна, ти така мінлива…

Морозиво їси, як смокчеш фалос –
З недавніх пір улюблене заняття –
Смачний, солодкий і га-а-а-рячий.
В очах твоїх минуле заховалось,
Як полохливий зайчик…

Змінила злидні на достаток,
Сирий підвал на дім з мансардами.
І замість Вінстону – Трусарді.
Життя вдалось? Окей. Порядок.

Вернутися в минуле – бракне часу.
Бракує совісті і сил.
У тебе гості – дуже часто…
Чоловіки… А рідний син –
Лишився там, на Україні,
В яку ти вже й сама не віриш…
Маєш грацію,
Маєш рацію,
Що живеш так – не ти одна.
Та душу українську на римську дефлорацію
Ти колись присудила сама.

Тож бери достаток свій за фалос.
За минуле - дякую тобі.
Грація, грація, грація, грація -
За сумний еротичний обід…
08.01.2009


             5.
… а він пішов,
не грюкнувши дверима.
Лишився в пам’яті гортензій
димний слід.
А світ
Дивився щирими очима,
як він пішов
Буденно, без претензій.
… і ти без крил лишилась у кімнаті,
У білому, як на весілля, платті.
Твоє безсилля вибухає плачем,
Безкраїм степом, неозорим небом.
…А він пішов…

Як буде він без тебе?..