На душі, як завжди, неспокій...
Та й не мав я спокою ні дня:
мабуть, мати у світ широкий
спорядила мене навмання.
І блукаю у темній днині,
хоч до обрію вже я добрів:
мов диявол сипле зі скрині
на дорогу мені гарбузів.
Хіба ж буде на серці спокій,
навкруги як ні се ні те...
І таке воно буде, поки
"гарбузиння" розмаєм цвіте.
Процвітає в нас "гарбузиння" -
лиховіснії зорі горять,
і під прапором жовто-синім
інші кольори спритно сидять.
І сьогодні про спокій марить
українська велика рідня...
Пропливають над нами хмари,
неспокійнії хмари, щодня.
Неспокiй
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109012602195
Свидетельство о публикации №109012602195
Рецензии
