Донбас умирає - верховна столиця
дитинства святого і серця мого.
Колиско моя, що з тобою твориться?
Уже не взнаю я обличчя твого.
Стирчать терикони, як мертві руїни,
у балках принишклих завмерли струмки.
Донбас умирає - це стрижень країни.
А місяць на небі - мов кухоль гіркий.
Ні сміху, ні пісні... і голос дівочий
не красить вечірник в міському парку.
Лиш чутно щоденно і в темряві ночі
мелодію-труту, чужу і гидку.
Душа моя плаче, змиритись не хоче,
веде на горбочок, де пахне чебрець
і хвиля зелена вогнем палахкоче,
"Донбас умирає", - шепоче вітрець.
І я прислухаюсь до шепоту поля,
хоч стискує груди пекельна жура...
Неначе відбилась донбасівська доля
у дзеркалі-долі країни Дніпра.
Донбас умирае
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109012601997
Свидетельство о публикации №109012601997
Рецензии