Так судилось
Покохати та враз розлучитись,
Відчувати шалене биття
І литаврів, і сонячних китиць.
Так ведеться: любов, мабуть, є
Найдороща за цінні дарунки.
Не забуло ще серце моє
Дивовижні на смак поцілунки.
На вустах моїх палко горять,
Якщо спомином думи чіпляю.
Почуття, наче птахи, летять,
Як підрізати крила – не знаю.
Не страждаю, минуло і це.
Хист кохати я втратила нині,
Та чому ж в моїм серці пече,
Коли бачу його очі сині?
Свидетельство о публикации №109012404604
С пожеланием счастья и радости, вдохновения и успеха!
Нина Уральская 21.02.2017 10:24 Заявить о нарушении
С симпатией,
Таня
Татьяна Левицкая 21.02.2017 10:47 Заявить о нарушении