Вовчий Цар,
чудовий нелюдь, -
сталевий
кинджальний погдяд...
Звіри, що з тобою поруч,
свіжіше терзають м'ясо,
упиваючись чиїмсь болем, -
та над всім - багрова зірка...
Ось - вовчихи жовтоокі, -
віддають тобі любов
за укуси з батогами,
і за те, як ти смієшся,
бачивши на лицях сльози.
Марення рубінові
вовкам
завжди були
краще за життя, -
сіре життя,
тьмяне життя...
Голками під шкіру зірки
входять
піснею прощально, -
так співай,
щоб всі воскресли!
Вовчий Цар,
Князь Ночі Вічної.
Вовча пiсня...
© Copyright: Миклош Шадор, 2009
Свидетельство о публикации №109012102757
Свидетельство о публикации №109012102757
Рецензии