Край дороги, в бридкій калюжі,
Простягнувшися у багні,
Міцно втоптані в землю пружну,
Крила лежали в стороні.
Ті воронячі чорні крила -
Хто ж недбало так загубив?
Чи летіти було несила,
Чи хазяїна хтось убив?
Геть поламані та обдерті,
Наче хтось познущався з них...
І страшною міткою смерті
Лежать крила, як жертви лих.
Майоріли кістки і жили,
Білі-білі у тім багні.
І здавалось мені, що крила,
Ті розбиті крила - мої.
1.12.2007
Розбит крила
© Copyright: Даниэла Крис, 2009
Свидетельство о публикации №109012000543
Свидетельство о публикации №109012000543
Рецензии