Мені холодно
вже який день.
На плечі вухами,
рогами в стелю,
копитом в землю.
Я інеєм покритий,
як олень,
вже який день.
Я - дух морозний,
холодний,
молодий,
як зірки старий.
І крихтам радію,
і малим ситий
вже який день.
Мені давлять лещата,
а я назвався грибом,
та в корзину.
"Зяма" втомлений,
тихо-тихо...
А сніг все сипле,
та палає погляд
вже який день.
На двір
нуждою гнаний,
що є сил, i в ніч
стукаюся.
А навпроти –
мій милий супостат, -
апостол ласкавий,
лукавий.
Остигнув суп,
я мерзнув,
тилами слабкий,
посміхнувся,
відкопиливши
нижню губу,
яка не дурка, -
хто б сумнівався.
Покрився льодом,
в очікуванні змін,
вже який день...
А у вишині
видно вагітні хмари...
Готую влітку сани,
світлом осяяний,
злий, втрачений.
Адже мені холодно
вже який день.
На плечі вухами,
рогами в стелю,
копитом в землю...
Вже який день...
© Copyright: Миклош Шадор, 2009
Свидетельство о публикации №109011901401
Свидетельство о публикации №109011901401
Рецензии
Дуже сильно відображає стан. Аж ростуть роги і пробирає холод. Справжній шаманський вірш. Здорово! Міклоше, бажаю, щоб той стан навчився долати - а будь-яке подолане випробування додає сили і досвіду!
Юрий Борщ 19.01.2009 22:53 • Заявить о нарушении
Юрий Борщ 19.01.2009 22:53 • Заявить о нарушении
Ось це ти здорово сказав про "шаманський вірш"! Головне ти з тих присвячених, хто зрозумів про шаманство! Радує що є люди, сприйняття яких схоже на моє... Бажаю тобі теж зростати в досвіді і силі!
Миклош Шадор 20.01.2009 07:11 Заявить о нарушении
Миклош Шадор 20.01.2009 07:11 Заявить о нарушении