Розлет лися перли з тхання...
Зорепади тривожать востаннє.
Забуваю тебе... Забуваю
Теплоту необмежень розмаю.
Перехрестями лине дорога –
Серпантинових терцій тривога
Забуваю тебе... Забуваю
І в долонях любов не тримаю.
Так невпинно блакиття чорніє.
Доторкнися до кольору мрії...
Забуваю тебе... Забуваю...
Поцілунки світанку втрачаю...
Свидетельство о публикации №109011803528