Сила ця шалена серце людське крає...
Вся душа палає, вогнищем горить.
Силу звуть коханням, кожен його знає,
І думки про нього вічні кожну мить.
Ніби місяць ясний, темну ніч осяє,
З ним людина зможе гори зворотить.
Та сумною ходить, як його не має,
Бо без нього в світі сенсу нема жить.
Сила не підвладна розуму й бажанню,
Налетить як вітер, вихром закружля.
Відбере вмить спокій, відблиском признання,
Понесе на крилах, сонцем засія.
З двох кінців у світі долі поєднає,
Радість несе в душу, скільки будеш жить.
Нещасливим ходить, хто його не має -
Справжнього кохання грішми не купить.
Кохання
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109011701661
Свидетельство о публикации №109011701661
Рецензии