Таке ж неначе сонце золоте
мені в холоднім небі світить,
та шепче вітер за вікном про те,
оголені що мернуть віти.
Здається іноді, на видноті
й саме гаряче сонце мерзне,
бо на такій космічній висоті
усе живе сьогодні меркне.
І наче в грудях серце замерза -
тихіше б’ється на півтону...
Дивлюсь на диво-сонце в небесах,
як на божественну ікону.
Коли ж весна лелеченьки крилом
розбудить сонячну лелітку?
Бо учорашнім я живу теплом
і... все життя чекаю літа.
Чекаю лiта
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011604949
Свидетельство о публикации №109011604949
Рецензии