Від того негаразди в світі,
що ми ховаємось від сонця,
і серце нікому зігріти -
яке там сонце крізь віконце.
Ми часом мружимось на сонці,
щоб очі нам не обсмалило,
воно ж - мов святість на іконці,
ще й посміхається так мило.
Завжди, мов вічність, незбагненне,
як личко янгола на небі,
воно шле промені до мене -
це квітка сонячного Феба.
Квiтка Феба
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011604470
Свидетельство о публикации №109011604470
Рецензии