Зелені береги, блакитна річка
і надвечірня тиша навкруги.
Пливе неначебто по річці стрічка
завжди негомінливої куги.
А над усім таке ще сонце сяє,
що захід ніби золотом горить,
і серце моє голосно співає
в цю сонцем подарованую мить.
Іще на небі сонечко панує
і розливає ніжність і любов.
І завтра хай в житті хоч як впаду я,
мене підніме сонце знов і знов.
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вже сяють зорі - сріберні горіхи,
серпнева ніч над річкою встає.
Нехай минає темна ніч скоріше -
я знов зустріну сонечко моє.
Сонечко мое
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011604410
Свидетельство о публикации №109011604410
Рецензии