На дворі спокійно й тихо
надвечір'я , мов свічка згоряє.
Спека, мов піч розпалена дихає,
По стежині у воду пірнає.
Язиками полум'я рветься,
З жару парує білим туманом.
Риба об гладь дзеркальну б'ється.
Пообгортала спеку кругами.
Мов з кип'ятку, качка плазує,
Надвечірню зорю в траві клює.
Так ходить, ніби танцює.
Знайшов в спеці кожен своє.
То як одне горе судити?
Числівник один, знаменник шукай.
Однім і в раю важко жити,
Інші і в пеклі знайдуть собі рай.
Справа одна, а погляди рiзнi
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109011500775
Свидетельство о публикации №109011500775
Рецензии