Макс Пейн
Чому його боги прокляли???
Чому він має далі жити?
Чому любов не оживити?
Тепер спокійне вже життя,
Душе іде у небуття,
Довкола мене лиш вода,
Холодна, мертва чи жива?
Тепер він може зупинитись,
І з долею уже змиритись,
Немає сенсу знов боротись,
Коли з близьким треба зіткнутись...
"Ще ні..." - звучить у голові,
Ти наяву, не уві сні!
І цілі в тебе є нові,
Іди вперед і смерть неси,
Ще кілька кроків, ще ривок,
Останній треба ЦЕЙ стрибок,
Та сил нема і замерзаю,
І щось потрібне не згадаю.
Та ось воно, десь у кишені,
Тепер у них замість мішені,
Я! Та це мої проблеми,
А ворогів на гобелени!
Дві кулі - трупів гори,
Немає іншої дороги,
Валькірії поряд зі мною,
Валхала кличе наді мною,
Ось ангел той, що осліпляє,
Весь шлях помилками встиляє,
Та зараз просить зупинитись,
В Валхалу, в рай піднятись...
"Ще рано..." - знов у голові,
Потрібно бігти ще мені,
Встаю, вперед, я невловимий,
Ось дах, мій ворого полохливий.
Лиш куля, і кінець всій грі,
Лиш куля, і кінець мені,
Лиш куля, і два серця стоп,
Лиш куля, і в аду потоп.
Усе змінилося й проміння,
Яснить, мені несе прозріння,
Я вбивця, я ще гріше того!
Бо ангела я зрадив свого!
Свидетельство о публикации №109011504596