нтернац онал

Для того, чтоб спать спокойно,
И не боятся говорить,
Стараемся пожить мы вольно,
Не прятатся, а просто жить.

І не ховатися за інших,
Не повторяти помилок,
І не шукати кращих,
І легко зробимо стрибок,

Чтоб перепрыгнуть все преграды,
И не искать судьбы порой,

Щоб не цуратися поради,
Що ти даси, ти ж мый герой.

Я говорила, что люблю,
И чувства нежно берегу,
Но соврала и не краснела,
Я так жила лишь, как умела.

А ти мене кохав, прости,
Ти мої руки цілував, прости,
Не зміг змиритися, прости,
Я не кохаю, геть ІДИ!!!

Ты думал вместе мы навеки,
Закрыл ты медленно мне веки,
Прошепотів мені: "Прощай",
І ти пішов, пішов... Прощай.

Это не сага и не сказка,
Не дорогая вам отмазка,
Это не я и не друзья,
Лишь жизнь, что вижу её я.

Він покохав, вона забила,
У ньому почуття убила,
А потім я десь прочитав,
У некролозі їх знайшов.

Когда теряешь смысл жизни,
И нету цели для тебя,
Умрёшь, как пережиток поздний,
Уйдёш один, зато любя.

І кожен мабуть, хто читає,
Це відчував і це вже знає,
Але не зможе описати,
Бо хочеться таки мовчати...

А я не плачу, не молчу,
Сижу за клавой и пишу,
Я не боюсь, что скажу "фу",
А "неужели?" я спрошу,

Бо кожен хтось колись втрачав,
Той розуміє, що сказав,
Я правду і нема брехні,
Скільки кохаєш - стольео живи!