Про Батька

Він пішов, його не стало,
Його, як всіх, життя кидало,
Але він умів боротись,
З болем не хотів боротись.

Його нема, усе пройшло,
Не одне сонце вже зійшло,
А я ще й досі пам'ятаю!
Як мене міцно обіймає.

Він був не злий, і не поганий,
У домі друзів гість бажаний,
Допомагав усім щосили,
За це його люди любили.

Немає більше берегів,
Не мав ніколи ворогів,
Свободу мав і вмілі руки,
І не боявся зовсім скрути.

Та він помер, його нема,
І залишилася одна,
Без нього моя рідна мати,
Тепер сильнішим треба стати...

Був день і теплий, і погожий,
Нічим, здається, не ворожий,
Лиш фраза:"Батька вже нема",
Змінила все моє життя.

"Якщо помер у Свято Пасхи",
Говориться в біблійній казці,
"Душа у рай потрапить точно",
Та знають всі це лиш заочно...

Я знаю точно він в - раю,
І іншу думку не прийму,
Бо заслужив він відпочити,
Бо вмів життя своє прожити.

Я був малий, як він пішов,
Лиш рік чи два лише пройшов,
Я на могило знов прийшов,
Посидів, поговорив, пішов.

І плакав, плакав день і ніч,
Я був гарячий, наче піч,
Хотів згоріти, та не міг,
Потім той вогонь вже стих...

Та все-одно буває тяжко,
Зробити хочеться затяжку,
Коли його лице згадаю,
Коли на фото поглядаю.

Його любив, люблю і буду,
І вже нізащо не забуду,
Як він мене життю навчав,
Тепер здається, шо я спав,

Коли ще він живий лишався,
Я поряд нього ошивався,
А потім швидко:біль, лікарня,
Замість палати - спальня...

І все, здається, врятували,
Та ось вони всього не знали,
Два місяці і все! КІНЕЦЬ!
Смерті прийшов гінець.

Він пішов, його нема,
І думка в голові моя,
"Чи знав, як я його люблю"
Йому вже цього не скажу...