Нагорода

Бачити, те чого нема між нами,
Ми розділені і біль місцями,
Пронизує тіло. Знов тебе бачу,
Увісні, а на яву ж я плачу...

За кілька днів усе мине,
Життя у норму знов прийде,
Забудеш біль та залишиться,
Образ, що вночі присниться...

Камінь, за камнем в тебе на дорозі,
Дивний друг у тебе на порозі,
Дивні з тобою стаються речі,
А ти все береш цей тягар на плечі.

До чого оцінки, до чого думки,
Якщо все інакше у нас у житті,
Хтось тебе кидає, кидаєш і ти,
Та все-одно порожньо в нас у душі.

Ти кажеш, що бачив, як сонце сміється,
А в тебе у грудях серце не б'ється,
Вона покохала, а ти її зрадив,
Мрії здійснити ти їй завадив...

А ти, що смієшся, думаєш краща?
Нагорода тобі буде вища?
Хрін тобі з маслом, не заслужила,
Словам "пішов ти!", друга убила.

І це я кажу не про когось окремо,
А про усіх, це життєва проблема,
Добре зашвидко ми забуваєм,
Погане задовго потім згадаєм.

Питєм:"Чому так?Чому саме я?"
А відповідь - доволі проста,
Просто забули усе, що робили,
Кого полюбили, а кого убили.

Ми душі інших запросто губили,
Казали, що любимо, коли на любили!
Казали, що друзі, а потім продали,
Усіх і усе, що могли розказали...

Дивлюся і плачу, а сльози повільно,
На клавішах лягають вільно,
Коли все це пишеш, то мимовільно,
Боїшся і грузить це сильно!!!