Матриця

Про що тут ще писати треба?
Яка у нас, людях, є потреба?
Коли тільки починаєшь щось робити,
Тебе хочуть за 2паком пустити...

Ти думаєшь:"Просто темна лінія в житті,
Скоро біла має вже піти..."
Сидіти же чекати - сили нема,
А що тут робити, скажіть, а?

І я так сидів, як і ви чекав,
А мене ззаду наче хтось штовхав,
Щось там обіцяв, хотів мене звести,
Казав:"Стрибай! Краще полети!"

Куди летіти? Що мені шукати?
Кращого життя? Я в це не вірю брате!
Всі ви знаєте, що прийшли із нікуди,
Пишу про вас, та ще якісь вірші...

Звідки? Хто? Вирішує колір,
Хто вирішує нашу якість долі,
Хто штрихує темні лінії для нас,
Хто може убивати нас???

Годі вам так сидіти і втикати,
Я вам скажу - долі кращої чекати,
Тупе заняття, в якому я асом став,
Але я бачив я кожен пасував...

Люди чекали світлу лінію в житті,
Та за них вже вирішено, десь у Матриці,
Що хтось помре скоро, а хтось - ніколи,
Тож навіщо вам такі приколи?

По темі скажу - життя просто прекрасне,
І в ньому безліч є людей нещасних,
Та себе до них краще не приписуй,
На обставини погані усе списуй!

Мені набридло, бо я не бидло!
Я ту Матрицю послав так далеко, що не видно,
Куда там неї тільки можна посилати,
Я світу свою посмішку вирішив подарувати!

І якщо кожен зможе так зробити,
Навіщо тоді чекати і сидіти,
Треба підійматися - свою долю творити,
Треба вам лише з живими жити!

Все! Тепер на вас чекаю,
Де? Я і сам не знаю,
Та коли почнете самі жити,
Ми з вами зможем це зробити!

Накуй Матрицю послати!
Все любити, всіх їІІ@Ti,
Не дивитися, і не боятися,
Помилитися і вибачатися,
Бо ми не ті вже будемо,
Це сіре життя забудемо,
Будем жити не днем, а секундою,
Та не такою нудною,
Якими зараз вони є,
А такими, що самі захочемо, все!