Воли завжди не бачать неба -
крокують мовчки у ярмі:
до неба їм нема потреби -
живуть неначебто в пітьмі...
Отак і нас, як в ополонці,
життєва крутить клопітня:
немає часу нам до сонця
підняти очі серед дня.
. . . . . . . . . . . . . .
У небесах промінням грає
гаряча квітка золота,
а віл під сонцем ремигає -
минають так його літа...
Воли i сонце
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011504202
Свидетельство о публикации №109011504202
Рецензии