розбігалися чимдалі
руйнували сни-причали
в перекинутім астралі
землю-шкіру лоскотали
ні звідки в померзле нічне
з нічого стрибали дніпро
нахилялись над плечем
гомоніли хто про що
час що чорних букв-хвилин
складався із
падав боляче з колін
рядками вниз
їв годинник степо-далі
добігала ніч кінця
вірші грались на стрижалях
погорілого життя
небо те було гливке
так наче тісто
світанок. промені. завіса
розб галися чимдал...
© Copyright: Карис Фалэтти, 2009
Свидетельство о публикации №109011403994
Свидетельство о публикации №109011403994
Рецензии