Запiзнiла любов

Осінь листям, барвистим, стежки і сліди прихорошує,
Вічна пісня її долинає на наших літах.
По осінній порі я до танцю тебе вже запрошую
І серця стрепенувшись відчули мелодії смак.

Твої діти тебе називають давно уже мамою
І онуки мої проводжають із школи дівчат.
А я вперше тебе називаю своєю коханою
І вони здивувавшись і слова не можуть сказать.

Відчували в ту мить, як за нас наші доленьки моляться,
Залишали разом на одинці в кімнаті удвох.
Осінь в пізній порі дарувала багато нам золота,
Щоб любилися ми і в коханні струмок не засох.

Нам роки, мов струмки, що прожили назад не обернуться,
Відшуміла в них юнь, і немає порі вороття.
По осінній порі нова доленька килимом стелиться,
Від жаринок душі спалахне ще кохання в серцях.

   Приспів:
А музика в барвах в танок припрошає,
Вливається в душі й серця веселить.
Дві доленьки разом, знов в парі кружляють
І марш Медельстона, як вперше звучить.