Свято
ні молитви, ані співу -
в золоті неначебто жнива
грянув дощ на хлібну ниву.
Тільки чутно, як усі жують -
тихо, мовчки, без упину -
і мене живі страхи беруть:
доїдають Україну...
Кулаки у відчаї до хмар
так хотілося підняти
і, з душі щоб скинути тягар,
на весь всесвіт заволати.
27.08.2005р.
Свидетельство о публикации №109011302986