Занадто бентежний і зовсім незвичний
Мій шлях від любові до злого жалю…
Та я пам'ятаю, який ти був ніжний,
І як ти тремтів від зітхання: «Люблю..»
А я пам'ятаю, хоч боляче зараз,
Та так, наче душу здавили в тисках,
Як ти посміхався, і як, через заздрість,
Впустив до життя свого сором та жах…
Неначе осіннє яскраве намисто –
Твої обіцянки злетіли на низ…
Тепер лише тиша та морок повисли…
А ти відчуваєш? – Іди, подивись…
Під небом похмурим – залізо та крига…
То осінь із сумом іде в небуття.
На голих деревах гойдається вітер
І тихо співає, що я не твоя…
Останній цілунок, остання надія…
Та ні! Прожену – і назад не дивись!
На білих, довірливих, сонячних крилах
Почнеться мій шлях у небачену вись.
На украинском!!!
© Copyright: Эхом По Стенам -Наталия Саенко, 2009
Свидетельство о публикации №109011302881
Свидетельство о публикации №109011302881
Рецензии
Я хоть и не очень в украинском бачу, но вижу, что очень красивое стихотворение!
Сергей Сибирский 16.02.2009 08:03 • Заявить о нарушении
Сергей Сибирский 16.02.2009 08:03 • Заявить о нарушении
:))) Спасибо огромное:))) Мне сложновато писать на украинском, потому что в России больше половины жизни прожила:)))
Эхом По Стенам -Наталия Саенко 16.02.2009 19:23 Заявить о нарушении
Эхом По Стенам -Наталия Саенко 16.02.2009 19:23 Заявить о нарушении