Закохався я в ізраїльтянку,
і немає спокою мені:
серце б’ється прямо спозаранку,
як у дні буває весняні...
Та даремно ви захвилювались,
що водичку ллю на вражий млин:
я пожартував, а ви злякались -
тож мене не крайте словом злим...
А, насправді, як вони прекрасні,
дочки богоборчої сім’ї,
і тисячоліттями не гасне
їх краса на сонячній землі.
В цій красі - єдина заковика:
є у нас Ізраїлю сини -
зграя мов вороняча велика,
що не відлітає восени.
Отже, в нас однісінький є вихід:
цю красу залишимо собі,
а синів загонемо під стріхи,
щоб не заважали... далебі.
Далебi...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011302635
Свидетельство о публикации №109011302635
Рецензии