Слова, слова... Нікчемні справи
на тлі таких високих слів,
в які я вірив - Боже правий! -
хоч навіть вірить не хотів...
Минув вже час пустого слова.
Лунають знов пусті слова,
словесна сиплеться полова -
аж задурілась голова.
Куди ж він гне, отой, що каже
пустопорожнії слова,
хоч прикрашає їх плюмажем?
Дізнаємось після Різдва?..
За давнім звичаєм, вважають,
здається, нас за лопухів
і нам на голову саджають
отой бур’ян загальних слів.
Але мене ловити всує
у ту словесную матню:
моя душа не голосує
сьогодні за стару брехню.
21.11.2005р.
Слова, слова...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011302529
Свидетельство о публикации №109011302529
Рецензии