Незалежний вік людини від пори,
Як в дня і ночі різний в житті час.
Розірве пари і котить, мов згори,
Щоб поодинці старість зустрічать.
Тож як же моторошно душам в отой час!..
Потемніє світло серед дня.
Як у пітьмі, блукають навмання
І з щастям розминаються не раз...
... Спіткало й мене лихо у літах,
Тебе ж, кохану, в долі я зустрів.
Несла любов на крилах, мов літак!
З твоєю зіркою, зорю свою я звів.
У час печалі засвітилась як маяк
І долю радістю осяяла від літ.
Розгорілося кохання в житті так,
Що в тобі мій вмістився земний світ!
Тобі віддячую, любов'ю, за оте,
Що ти зуміла шлях мій освітити.
То ж не від осені кохання золоте,
З весни душі, що здатна так любити!
11.05.2008 р.
Весна душi
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109011205128
Свидетельство о публикации №109011205128
Рецензии