Тебе, Вкраiно, не можу звати раeм...

„Не називаю її раєм”...
... Писав отак Шевченко у свій час.
Бо володіли пани гаєм,
Батрачили селяни на полях...
... А нині гляньте!.. - люди божевільні
перетворили державу у „бардак”!..
Ґвалтують, кричать з «верхів»: - ми вільні!..
А поле панське і знову там батрак!
Тебе він, Ненько,нині залишає,
На заробітки їде за кордон.
Його відкрили, щоб всі повиїжджали,
І зміцнюють чужинцями свій трон.
То хто ж таку ще зможе звати раєм?!..
Окрім подібних нашим кравчукам...
Лиш шахраї  епітет так вживають,
Там, на Гаваях,з мошною пані й пан...
... Не називав Тарас Вкраїну раєм
І я таку повію не назву.
Бо нині полонена холуями,
Народ за долар Сему  продають!..
... Не встигну, мабуть, назвати тебе раєм,
Пробач, рідненька, що не доживу.
В армійських лавах беріг тебе, державо,
Та  після,  біс дволикий переміг...
І нині ти, як хоче він, говориш,
Вся істина спаплюжена від слів.
Бо ж починали співати за здоров’я,
За упокій закінчують свій спів...
... Для батраків забула стати раєм,
Лише панам відмінна, як бордель.
Нам рай батьки сумлінно будували,
То ж добудуймо, друзі, для дітей!..