Куди іде моє життя?
Горить душа моя в пустелі.
І у пісках потоне небуття,
Літа стають-окам’янілі скелі.
Не обирала я собі стезю,
Не проклинала долю молоду.
Зронивши лиш одну сльозу,
Я житиму!І не чекатиму жалю!
Були і «квіти», і «ягідки» були,
Було каміння під ногами.
І,може, будуть ще і валуни,
Та я не впаду, і не ходитиму руками.
І вже, якщо таке життя,
Якщо таке мені судилось,
То, краще з посмішкой до забуття,
Щоб сльози у душі не лились.
***
© Copyright: Алена Цвигун, 2009
Свидетельство о публикации №109011004448
Свидетельство о публикации №109011004448
Рецензии