Навіщо ти плачеш відлюдно щоночі,
навіщо караєш ти долю свою?
Чи варті отії заплакані очі
ганебного сміху,не треба,молю!
Уперто і мовчки ти глянеш у вічі,
та марні надії не терплять цього,
Ти палко запалюєш воскові свічі,
та гасить їх вітер-ти ж прагнеш його.
Коханням до нього ти в серці палаєш,
лиш кригу не легко в душі розтопить,
Тебе він не любить-ти добре це знаєш,
від цього ще дужче серденько болить.
Трапляється в світі кохання нестримне,
буває солодким,мінливим,гірким,
Є вічне,жагуче,п'янке,швидкоплинне,
тобі ж обирать, воно буде яким!
Навiщо ти плачеш вiдлюдно щоночi
© Copyright: Дарья Венгрина, 2009
Свидетельство о публикации №109011003722
Свидетельство о публикации №109011003722
Рецензии