В потилицю дихає холод:
на обрії - сива зима.
Всевишній! Не дай тільки голод -
страшніше нічого нема...
Нас доля немов обдурила
на нашій прадавній землі:
зненацька підрізала крила,
які вже й без того малі...
Чи скоро нас жарений клюне?
Пора вже прокинутись нам.
Хто хоче, на нас той і плюне -
ми мовчки втираємо страм.
Скоріше прокинемось, люди,
не гаяти час щоб дарма!
Що діється з нами усюди?
Чи голод не суне зима?..
Сказати, панове, я мушу:
нам треба міняти кермо,
бо ми ні за цапову душу
Украйну свою проспимо.
08.10.2006р.
Прокинемось!
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109010904388
Свидетельство о публикации №109010904388
Рецензии