Вже давно мені властиво
чудернацьке таке диво...
Як згадаю наші злидні,
то сльозами враз заллюся,
а згадаю, мої рідні,
що дурні ми, як і бідні, -
на все горло засміюся.
То сміюсь, отож, то плачу
і не знаю,що це значить...
А бува як сміх і сльози
так набриднуть, мов неврози, -
від душі заматюкаюсь
і... ні крапельки не каюсь.
Сучасний невроз
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109010703130
Свидетельство о публикации №109010703130
Рецензии