Як хочеться мені до нього завітати,
легенько посміхнутись та лагідно сказати,
що в серці мОїм він один такий,єдиний,
що думки мОї завжди лиш до нього линуть...
Але,на жаль,не зможу завтітати,
не зможу посміхнутись,
не зможу й привітатись,
бо думка йОго не до мене лине,
а серце йОго не від мене мліє.
Що далі буде?-Це лише загадка,
але радію, що хоч маю невеличку згадку,
про ті чудові і безсонні ночі,
про ті прекрасні, гарні,карі очі.
Я їх хранитиму і буду доглядати
та кожної хвилини у думках відновляти...
на укр. языке
© Copyright: Маленькая Кити, 2009
Свидетельство о публикации №109010503412
Свидетельство о публикации №109010503412
Рецензии