Останній зник уже сніжок,
Весняний цвіт несе любов.
Я поспішаю у садок,
Щоб з милим там зустрітись знов.
І він прийшов, як обіцяв,
Нам соловей співав пісні.
Мене мій милий цілував
І став коханим лиш мені.
Коханням сповнені серця,
Спішать немов навперегін.
Ми йшли щасливі до вінця,
Для нас лунав церковний дзвін.
Дерева в білому вбранні,
Дарують спогад кожний раз -
Про ту любов, що навесні,
Прийшла в серця в той час до нас...
...Пройшли роки, та наш садок,
Цвіте завжди в весняний час.
І хоч на скронях вже сніжок,
Проте любов, як в перший раз.
Пройшли багато вже стежок,
Та у серцях цвіте любов.
Ми поспішаємо в садок,
Відчути молодість там знов.
Цвіте в серцях у нас любов,
Відчувши молодість там знов...
Садок кохання
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010403156
Свидетельство о публикации №109010403156
Рецензии
Прекрасное стихоТворение.
Его бы ещё и на русский перевести, чтобы все ощутили красоту.
Спасибо, Пётр.
С уважением и теплом - Эд.
Эд Карт 11.01.2009 11:06 • Заявить о нарушении
Его бы ещё и на русский перевести, чтобы все ощутили красоту.
Спасибо, Пётр.
С уважением и теплом - Эд.
Эд Карт 11.01.2009 11:06 • Заявить о нарушении
Я выполнил твою просьбу, читай "Весенняя любовь".
Пётр.
Петро Керанчук 11.01.2009 23:44 Заявить о нарушении
Пётр.
Петро Керанчук 11.01.2009 23:44 Заявить о нарушении