Тебе шукав, мов голку в копні сіна,
В життєвім полі на краю.
Та й заблукав, в Карпатських горах синіх,
Знайшов там доленьку свою.
Кохана жіночко, немов сторіночка,
Ввійшла у доленьку мою.
Літа версталися і книга сталася
І мов її, тебе завжди люблю.
Мої можливості не перевершені,
Спіймав у долі журавля.
Душею вірною скажу сердешною,
Що ти кохана на вік моя.
Літа у спільності, пливуть мов річкою,
І хвилі радість всю несуть в життя.
З’єднала нас обох і стала вічною,
Любов живе у нас в серцях.
Кохана жiночка
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010403024
Свидетельство о публикации №109010403024
Рецензии