Я не знаю, де світ свою сутність ховає,
Я не знаю, що день подарує мені,
Мої думки сумні, моє серце чекає,
Моє серце співає свої дивні пісні.
Подаруй мені світ... Той, що тільки для меня,
Де гучний буде сміх, буде радість дітей,
Подаруй почуття, що підносять до неба,
Що наповнюють світ сяйвом наших очей.
Ранок змінює ніч, дні минають за днями,
Незбагнені й тепер моєї долі стежки,
Незбагнені зірки, що палають над нами,
Все змінилось, крім струн у моїй душі.
Знов співаю про світ, про безмежність надії,
Знов не знаю, куди маю далі я йти,
В пісні моя душа, в ній розтанули мрії,
В ній того тане тінь, кого маю знайти.
Я не знаю, де свiт свою сутнiсть ховаe...
© Copyright: Татьяна Яцишина, 2009
Свидетельство о публикации №109010401690
Свидетельство о публикации №109010401690
Рецензии