Яскравий джміль присів в духмянім полі,
На срібне світло ранкової роси.
З нектаром досхочу п'є доволі,
Із конюшини зрілої коси.
В гаю вона з пташиними піснями,
Духмяністю, мов ліками п'янить...
І з теплими, приємними вітрами,
Коса дівоча шовком шелестить!..
Приваблює коханому дівчину,
Її, вона, стрічками запліта.
Зорить краса, мов сонечко, очима
І ніби мед, в коханні почуття!..
… отак, як мати, всіх природа любить,
І розділяє всім тепло своє.
Здається світ по різному всіх любить,
Однак усім лиш раз життя дає.
Лиш раз нам свiт життя даe
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010303662
Свидетельство о публикации №109010303662
Рецензии