Лежибокам
Мов лікар, сонце світить...
В чарівних окулярах.
Усіх воно помітить,
Хто ніжиться в нім зранку.
Проснутись не бажає,
Втискаючись в подушку.
Усіх попіднімає,
Не тіло, збудить душу.
Проміння, мов пророки,
Розбудить й припече.
Пригріє лежибоків,
Від нього не втечеш...
І хто б його не лаяв,
Порадуються дню.
Лиш з сонцем щастя мають
Всі дякують йому.
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010303549
Свидетельство о публикации №109010303549
Рецензии
