Моя вчителька матуся,
Як вона і я вже є.
За вікном Дощ не вщухне,
Небо слізки щиро ллє.
Та я марно час не гаю,
Хоч і сумно у дворі –
Сторінки книжок гортаю,
І з сестричкою у грі.
З нею весело мандрую,
По малюнках вчу читать.
Як воркують дикі гулі,
Де квітує Іван-чай.
Колобка порятували,
Роздивлялись «мій додир»
Зирк, аж сонечко вже сяє,
Й ми побігли гратись в двір!
А увечорі матуся,
Відмічала мій урок.
До вчительства, ти Катрусю,
Вже зробила перший крок!
Призвання
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010204502
Свидетельство о публикации №109010204502
Рецензии
