Сутiнки долi. На украинском
Пір'їни пошарпані - де ж нас так доля носила?
Зима навкруги, вітер, ніч - все довкіл замело
І виє десь поруч злорадно нечистая сила.
Мій янгол, навіщо? Ти мчиш, мовби власне життя
Стоїть на кону в давній грі, розпочатій колись-бо.
Так, ніби душа, що беріг, ще палка до буття, -
Немов немовля, що всміхається світу з колиски.
То може й мені лізти знов в критий пилом куток,
Знайти душу в нім, та зварити знов трунок сумління?
Начистити крила - чи, може, з зав'ялих квіток
Зробити їх ще раз? Та де воно, теє насіння?
Що сіяти треба в безмісячну зоряну ніч,
Відкриту безмежжю настільки, що серце палає
Та небо так близько, що ми стоїмо пліч-о-пліч,
Мій ангел, так поруч - далеко за межами раю.
Свидетельство о публикации №108123101704
Дякую,
Эмма Пантелеева 15.02.2015 12:06 Заявить о нарушении
Что до стиха. Пробовал написать несколько стихотворений на украинском. Тогда еще казалось, что его можно еще вернуть к языку описания откровений, открытия мира. Dem spero(
Благодарю за рецензию. :)
Игорь Пухов 21.03.2015 01:01 Заявить о нарушении