Пам'ять в'яже літа, ніби паском,
Не щасливих не згубить і року.
Мов затворами, віршами клацав,
Час стрільнув в тебе поглядом ока.
Відізвалось відлунням крик серця,
Розбудив п'янке щастя у долях.
О, кохана!..- не вмерла любов ще,
я відчув її в ніжних долонях .
У цілунках любов не забутня,
З нею смуток змогли подолати.
Вона всюди вже з нами присутня,
У час горя змогла врятувати.
В почуттях не засне і в майбутнім,
Бо панує в серцях благодаттю.
Сонет коханню
© Copyright: Петро Керанчук, 2008
Свидетельство о публикации №108122900885
Свидетельство о публикации №108122900885
Рецензии