Ішла я до лісу, де чистий струмок,
Пливли мої думи мов хмари:
Занедбана доля - зів'ялий вінок,
Це квітка, що зірвана марно.
Всміхнулась я гірко до себе сама -
Така в мене ти, нещасливая доле.
Кіньми затоптала татарська орда
В душі українське безмежнеє поле.
Де ж ти, золота степова ковила,
Волошкові й макові квіти?
Невже мене мати колись сповила,
Щоб серце сушив лютий вітер?
Закапали сльози гарячі з очей,
Росою з конвалій скотились
І стали зірками тих ніжних ночей,
Що часто раніш мені снились.
Где-то 2001 год, еще в школе...
Старий украiнський наспiв
© Copyright: Юлия Эбервейн Захарченко, 2008
Свидетельство о публикации №108122802060
Свидетельство о публикации №108122802060
Рецензии
Читаю и наслаждаюсь мелодией Вашей МОВЫ.Мама так давно не пела по-украински...Смотрит новости и плачет.Храни Вас БОГ, С теплом.
Ирина Косенкова 13.11.2015 19:03 • Заявить о нарушении
Ирина Косенкова 13.11.2015 19:03 • Заявить о нарушении
Дякую!
Ірино, а Ви нагадайте матусі, що пісня - це мова душі. І співати треба обов'язково, хай навіть ці пісні будуть сумними.
Я мало дивлюсь ТВ, вся ця історія з моїм краєм твориться прямо на моїх очах.
Юлия Эбервейн Захарченко 13.11.2015 20:34 Заявить о нарушении
Ірино, а Ви нагадайте матусі, що пісня - це мова душі. І співати треба обов'язково, хай навіть ці пісні будуть сумними.
Я мало дивлюсь ТВ, вся ця історія з моїм краєм твориться прямо на моїх очах.
Юлия Эбервейн Захарченко 13.11.2015 20:34 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.