тiнi вночi
аби через ніч перейти
не заблукавши у спокуті марев
О, твій подих! -
колискова збентеженому серцю,
довірою обличчя на моїх грудях
співають янголи-херувими
у кожнім порусі легень
не стачить
мізинчика твоєї ступні -
вона вислизнула з-під ковдри вранці
силуючись піти...
і я вкутую її мов немовляту
і замовляю печаттю поцілунку -
не йди!
не стачить...
Свидетельство о публикации №108122801825
Щасти!
З посмішкою,
Геннадій
Панченко 21.02.2010 15:21 Заявить о нарушении