Повернення нема зi забуття.
Забута роль невтомного життя
Вже не доречна. Повні мої сни
Жалю нестримного холодної весни.
Душа в руїнах вже давно лежить.
Перед очима лиш єдина мить.
Світанок не примчить в моє життя,
Йому сюди немає вороття.
Самотньо так на цвинтарі надій.
В душі моїй панує лиходій.
В душі моїй панує тінь віків
Примарних, темних, змішаних світів.
Дотліє жаль в пекельних небесах.
І не торкнеться серця мого страх.
І не торкнуться серця почуття,
Повернення нема їм з забуття.
11.03.2003.
Повернення нема зi забуття...
© Copyright: Когда-То Была Ангелом, 2008
Свидетельство о публикации №108122300864
Свидетельство о публикации №108122300864
Рецензии