Світанок заблукав, і сонце не зійде,
Тебе нема. Ти всюди і ніде.
Майбутнє світ вбачає у зірках,
А ти живеш лише у моїх снах.
Нічний туман всіх кличе в небуття.
Ти – смерть моя в полоні у життя.
Світ захлинувсь дощем свого жалю.
Себе ненавиджу, в собі тебе люблю.
У сподіваннях все життя людей іде.
Мій відчай зброю біля ніг твоїх складе.
Світ потонув у ілюзорності буття.
Тебе нема. Я лину в забуття.
березень-квітень, 2003
Свiтанок заблукав, сонце не зiйде...
© Copyright: Когда-То Была Ангелом, 2008
Свидетельство о публикации №108122300859
Свидетельство о публикации №108122300859
Рецензии