Подихом турботи...
Прямую до прогалин де відсутні
Уражені ділянки міражів
Та спогадів, що знищили майбутнє.
Під корень/!/ хащу кривди, що тобі
Весь час гілками зради шлях вкриває!
Навіщо віддаватись боротьбі
За порятунок «щастя», що вбиває?
Покинь причал зруйнованих надій!
Тримай же міцно /серце/ мою руку...
Ми - друзі.За лаштунками подій
триває сповідь...Та я поряд буду...
Як шабля, що завжди при козаку
/не заважає, не чекає згоди/...
Своє тепло із вітром принесу...
Цілунком на ніч,подихом турботи...
Свидетельство о публикации №108122203081
"Ми - друзі.За лаштунками подій
триває сповідь...Та я поряд буду.."
Ох уж эта наша вера в то, что любви на двоих хватит...) Знакомая ситуёвинка...пережитая...
"Навіщо віддаватись боротьбі
За порятунок «щастя», що вбиває?" - здорово оформила вечный вопрос, который мы упорно игнорим, пока в глазах темнеть не начнёт...
Забавно) В связке с финальными сабля показалась не только преданой, но ещё и нежной)
Оксана Спасова-Бойко 24.04.2010 03:57 Заявить о нарушении
Очень понравилось, чо образ сабли ты расшифровала правильно!!! нежно-преданно.
Спасибо тебе большое за такое внимание к моим пробам пера)
Таис Весенняя 27.04.2010 12:45 Заявить о нарушении