Веснянка з сну збудилась вмить,
Розплющила озерця-очі.
В жіночім образі летить,
Зимі вступить не хоче.
Під нею квітка розцвіла,
Бруньки стріляють цвітом...
І навіть птах нічний – сова,
Не спить в день на узліссі.
Дерева пишні розцвіли,
П’янять запашним цвітом
І в крильцях першої бджоли,
Бренить промінчик світлом.
Уже в земну скарбничку ліг,
В зерні, зачатий колос.
І хоч ще може впасти сніг,
Та поле будить голос...
Бо жайвір зиму вже прогнав
І сам теплом зігрітий –
Весні назустріч заспівав,
Дзвінку, весняну пісню!
Веснянка
© Copyright: Петро Керанчук, 2008
Свидетельство о публикации №108122000072
Свидетельство о публикации №108122000072
Рецензии