Рано повеяло стужей и соловецким вином...

***



Бледно-лиловые астры в сумраке стылого сада
светят над чёрной землёю после тяжёлых дождей.
Ярко-оранжевым ядом брызжут календул лампады.
Холодно, пусто. Часами – нет ни собак , ни людей

в этих посадках старинных...
Только корявые лики
разнорабочих деревьев – яблонь, черешен и слив –
не покидают усадьбы. Да рассыпаются крики
соек, снующих повсюду в поиске скудных пожив.

Полупрозрачные астры не по-сентябрьски озябли.
Рано повеяло стужей и соловецким вином.
Хлопнем по шкалику, братец, выпьем ещё по три капли
и угловатые грабли в тёплые лапы возьмем.

Вот и ещё одна осень, палой листвы погребенье.
Листья становятся дымом, запахом и забытьём.
А в глубине, за ветвями, - близко-далёкие тени:
словно вчера ещё,
в детстве по листопаду идём..


Рецензии
Шикарно!!! Замечательнейшее произведение! Браво-браво, Маэстро! Мои Вам аплодисменты, дорогой Сергей! Очень мелодичные песенные строки! Музыка сама непроизвольно звучит - и слышится в каждой строчке.. Глубокие философские строки.. Вдохновили и меня..
--

БЛІДНО-ЛІЛОВІ АЙСТРИ…

http://www.stihi.ru/2015/05/12/9311

(перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов)

***

Блідно-лілові, глянь, айстри – в сутінках мокрого саду,
після дощів безнадії – грають вогнем орхідей.
Мов поцілунком в помаді, світять календул лампади.
Холодно, пусто. Й усюди – ані собак, ні людей.

Тиша в посадках безликих … Тільки натруджені лики
різноробочих беззмінних – яблунь, черешень та слив –
не покидають садиби. Скрізь розсипаються крики
сойок, яким вже набридла щедрість безрадісних злив.

Айстри, що блідно-прозорі, змерзли мов ранішні зорі,
Змерзли, мов чайки у морі, – змерзли й мої відчуття..
Нуж-бо, по шкалику – sorry! – вип’ємо, братику з горя:
Де наше листя історій, де наші граблі життя…

Айстри, мов клятви, заклЯкли, – змерзли, мов ранішні чАплі.
Рано повіяло січнем … і соловецьким вином.
Хлопни по шкалику, брате, – вип’ємо ще по три краплі –
Й візьмемо граблі незграбні, листя опало давно.

Ось і іще одна осінь, палих надій погребіння.
Листя становиться димом, запахом .. і забуттям,
де в глибині, крізь видіння – близько-далекою тінню –
йде босоноге дитинство … вздовж листопаду життя.

Й блідно-лілові скрізь айстри – в сутінках стАрого саду –
Світять, мов зІрки астральні, після прощальних дощів.
Стерши помаду, мов зраду, гаснуть календул лампади.
Холодно, пусто. Й усюди – ані людей, ні души.

***
Николай Сысойлов,
12.05.15

Николай Сысойлов   12.05.2015 22:26     Заявить о нарушении
Большое спасибо, Николай,
за Ваш отклик и перевод.

Весеннего Вам вдохновения,
с уважением, С.Ш.

Сергей Шелковый   13.05.2015 10:08   Заявить о нарушении
СПАСИБО, дорогой Маэстро! С Прошедшими майскими Праздниками! Вдохновения и везения Вам!

Николай Сысойлов   13.05.2015 18:33   Заявить о нарушении