Мов полум'ям, горить на Сході небо!
Від сонця ще і промінців нема.
А дощику, мов кисню землі треба,
Їй душу тисне засушлива жара.
Мов судорога, в рослин зводить коріння,
Пожовкло в травні листя і трава.
Немов корона, на землі залізна,
Її чоло, як склепом, обніма...
... У явищах природних катаклізми
І у людей, мов камінці серця.
В природу люди вносять штучні зміни,
Прогрес нові штампує без кінця.
У лихорадці долар навіжений,
Вже розриває пузатий гаманець.
Несе для людства день як у Помпеї,
Й для світу білого ним створений кінець!
То ж схаменіться людоньки безбожні,
Не забувайте Вавілон і Рим...
Біду сьогодні - ще відвернути можна,
А завтра в згарищі... - розвіємось мов дим!
Помста
© Copyright: Петро Керанчук, 2008
Свидетельство о публикации №108121904832
Свидетельство о публикации №108121904832
Рецензии